У пацієнта діагностовано хронічний гломерулонефрит. Унаслідок значних склеротичних змін маса функціональних нефронів зменшилася до 10%. Яке з нижченаведених порушень лежить в основі наростаючого уремічного синдрому?

Правильна відповідь: Азотемія
Ключові слова: уремічний синдром

Азотемія: при хронічному гломерулонефриті, коли більшість нефронів заміщується сполучною тканиною і функціональних залишилося лише близько 10%, різко знижується здатність нирок виділяти продукти азотистого обміну — сечовину, креатинін, сечову кислоту. Унаслідок цього вони накопичуються в крові, що веде до розвитку азотемії— підвищення рівня залишкового азоту в плазмі. Саме азотемія є основною патогенетичною ланкою формування уремічного синдрому, який проявляється загальною інтоксикацією, слабкістю, нудотою, блюванням, свербежем шкіри, ураженням нервової системи, серця та шлунково-кишкового тракту.

Порушення осмотичного гемостазу і водного гемостазу дійсно можуть супроводжувати ураження нирок, але вони є наслідковими змінами й не є головною причиною уремії.

Ниркова остеодистрофія розвивається через порушення фосфорно-кальцієвого обміну при хронічній нирковій недостатності, але вона є ускладненням, а не основним механізмом уремічного синдрому.

Артеріальна гіпертензія часто супроводжує гломерулонефрит через затримку натрію й води, однак вона не пояснює накопичення азотистих метаболітів, яке є суттю уремії.