Пацієнту віком 40 років, який хворіє на туберкульоз легень, призначено ізоніазид. Нестача якого вітаміну може розвинутися внаслідок тривалого вживання цього препарату?

Ізоніазид — це основний протитуберкульозний препарат. За своєю хімічною структурою він дуже схожий на вітамін В6 (піридоксин). Тому він є його антивітаміном. В організмі ізоніазид вступає в реакцію з активною формою вітаміну В6 (піридоксальфосфатом), утворюючи неактивну сполуку (гідразон), яка швидко виводиться із сечею. Також він пригнічує фермент, що перетворює вітамін В6 в активну форму. Розвивається гострий дефіцит В6. Оскільки В6 потрібен для синтезу гальмівного медіатора ГАМК, головним побічним ефектом лікування є поліневрити (оніміння кінцівок, біль по ходу нервів) та судоми. Саме тому всім пацієнтам, які приймають ізоніазид, обов'язково призначають препарати вітаміну В6 для профілактики.
Фолієвої кислоти (В9): дефіцит викликає мегалобластну анемію.
Тіаміну (В1): дефіцит викликає поліневрит (хвороба Бері-бері), що клінічно схоже на побічну дію ізоніазиду, але причиною тут є саме хімічна блокада В6, а не нестача В1.
Біотину (Н): відповідає за реакції карбоксилювання. Його дефіцит (себорея, біль у м'язах) не пов'язаний з прийомом протитуберкульозних ліків.
Кобаламіну (В12): дефіцит (анемія) частіше пов'язаний з проблемами шлунка (фактор Кастла) або вегетаріанством, а не з ізоніазидом.