У медичній практиці широкого застосування набули курареподібні речовини (міорелаксанти). Про яку побічну дію повинен пам’ятати лікар у разі їх застосування?

Розслаблення дихальних м’язів

Ключові слова: міорелаксанти (курареподібні), Н-холінорецептори, скелетні м'язи, діафрагма, апное.

Курареподібні речовини блокують передачу нервових імпульсів до всіх скелетних м'язів без винятку, оскільки скрізь задіяний один і той самий тип рецепторів. Механізм дії міорелаксантів полягає у блокуванні Н-холінорецепторів синапсів скелетної мускулатури. Лікар використовує ці препарати для розслаблення м'язів кінцівок, черевної стінки або шиї під час операцій. Проте діафрагма та міжреберні м'язи, які забезпечують дихання, також є скелетними м'язами. При введенні дози міорелаксанту, достатньої для хірургічного втручання, неминуче настає параліч дихальних м'язів, що призводить до зупинки дихання (апное). Саме тому застосування міорелаксантів можливе лише за умови переведення пацієнта на штучну вентиляцію легень (ШВЛ).

Не правильно:
Напади судом: Це ефект, прямо протилежний дії міорелаксантів. Курареподібні засоби, навпаки, використовуються для купірування судом (наприклад, при правці).

Зупинка серця: Серцевий м'яз (міокард) має іншу будову та регулюється іншими типами рецепторів (М-холінорецепторами та адренорецепторами). Міорелаксанти не блокують роботу серця безпосередньо.

Тромбоутворення: Курареподібні речовини впливають на нервово-м'язову передачу і не мають прямого впливу на систему зсідання крові.

Розлади мозкового кровообігу: Більшість сучасних міорелаксантів є четвертинними амонієвими сполуками, які погано проникають через гематоенцефалічний бар'єр і не чинять прямого впливу на судини мозку.