Чоловік 55-ти років, що скаржиться на біль в ділянці нирок, надійшов в лікарню. В ході ультразвукового обстеження пацієнта виявлено наявність ниркових каменів. Наявність в сечі якої з наведених речовин є найбільш імовірною причиною утворення каменів уданого пацієнта?

Сечова кислота: сечова кислота — це кінцевий продукт розпаду пуринів (аденіну та гуаніну) в організмі людини. Вона має дуже низьку розчинність у воді, особливо в кислому середовищі (яким зазвичай є сеча). При підвищенні її концентрації (гіперурикозурія) або при закисленні сечі вона легко випадає в осад, утворюючи кристали та уратні камені. Це одна з найпоширеніших причин сечокам'яної хвороби з біохімічної точки зору (поряд з оксалатами), особливо у чоловіків старшого віку.
Білівердин: це проміжний продукт розпаду гема (зелений пігмент). Він перетворюється на білірубін і не виводиться нирками у такій кількості та формі, щоб утворити камені.
Уробілін: це пігмент, який надає сечі солом'яно-жовтого кольору. Він утворюється з уробіліногену (похідного білірубіну). Він чудово розчиняється у воді і ніколи не утворює каменів.
Білірубін: це жовчний пігмент. Камені з білірубіну часто утворюються, але в жовчному міхурі (холелітіаз), а не в нирках. Хоча при тяжких жовтяницях білірубін з'являється в сечі ("пивна сеча"), він не є причиною утворення ниркових конкрементів у типовій клінічній картині.
Креатинін: це кінцевий продукт розпаду креатинфосфату (енергетичного депо м'язів). Він постійно виводиться нирками, дуже добре розчиняється у воді і слугує маркером фільтраційної здатності нирок, а не матеріалом для каменів.