Хворому на гострий інфаркт міокарда у комплексній терапії було призначено гепарин. Через деякий час після введення даного препарату з’явилась гематурія. Який антагоніст гепарину необхідно ввести хворому для усунення даного ускладнення?

Протаміну сульфат

Ключові слова: специфічний антагоніст гепарину, електростатична взаємодія, нейтралізація.

Гепарин — це сильна органічна кислота (має негативний заряд). Протаміну сульфат — це сильна основа (має позитивний заряд). При введенні протаміну сульфату відбувається хімічна реакція нейтралізації: позитивно заряджений протамін зв'язується з негативно зарядженим гепарином, утворюючи стабільний інертний комплекс (солеподібну сполуку). Це миттєво припиняє антикоагулянтну дію гепарину в крові.
Розрахунок: Зазвичай 1 мг протаміну сульфату нейтралізує приблизно 80–100 ОД гепарину.

Не правильно:
Вікасол: Це антагоніст антикоагулянтів непрямої дії (таких як варфарин). Він діє через печінку і дуже повільно (12–24 год), тому не допоможе при передозуванні гепарину.

Неодикумарин: Це антикоагулянт непрямої дії. Його введення лише посилить кровотечу.

Амінокапронова кислота: Це інгібітор фібринолізу. Вона допомагає, якщо кровотеча викликана розчиненням тромбів, але не нейтралізує молекули гепарину.

Фібриноген: Це білок, фактор згортання I. Його введення може дещо підтримати гемостаз, але він не усуває причину — надлишкову активність антитромбіну III, викликану гепарином.